| Координатори повітряного руху |
| („Урядовий кур`єр” 19.10.2006) |
- Зараз над Києвом різними повітряними коридорами прямує близько 50 літаків, - коментує повітряну обстановку один із авіадиспетчерів київського диспетчерського центру, показуючи на екран монітора системи управління повітряним рухом, за яким працює його колега. - Ситуація змінюється щохвилини. От і зараз на зв`язок вийшов пілот „Австрійських авіаліній”, який запитав дозволу на зниження. Авіадиспетчер, уважно глянувши на екран монітора, де на чорному фоні різними повітряними шляхами рухаються білі мушки, оцінив ситуацію в небі.
- Можна йти на зниження, - відрапортував він, задавши певні параметри руху повітряного судна. – Кожен літак прямує за визначеним маршрутом, має свою висоту і швидкість. Щоправда, ці параметри, залежно від різних обставин, можуть змінюватися, зокрема і за командою диспетчера. Адже інколи доводиться садовити транзитні літаки, на бортах яких виникають екстрені ситуації. Приміром, тріснуло лобове скло, комусь з пасажирів потрібна невідкладна допомога, виникли технічні проблеми тощо. Це потребує максимальної концентрації уваги, адекватного сприйняття повітряної обстановки, вміння безпомилково визначати пріоритети під час прийняття рішень, адже від цього залежать не лише безпека руху, а й життя тисяч людей.
- Щодня робочий день авіадиспетчера починається з медогляду, під час якого прискіпливо перевіряється фізичний і психологічний стан працівника, - каже начальник районного диспетчерського центру Віктор Добрівський. - Приводом для недопуску до роботи можуть стати такі, на перший погляд, „дрібниці”, як поганий настрій авіадиспетчера, нежить чи головний біль. Досить почути від авіадиспетчера: „Я сьогодні не в дусі”, - щоб звільнити його від роботи. Його замінять інші авіадиспетчери. Ми завжди перестраховуємось, щоб не було ніяких надзвичайних ситуацій. Після медогляду авіадиспетчери проходять інструктаж щодо погодних умов, планів військових (проведення навчань), метеорологів (запуск радіозонда), інших служб, які забезпечують життєдіяльність центру.
Значним недоліком професії, на думку Віктора Добрівського, є те, що за найменше відхилення від норм стану здоров`я авіадиспетчера „списують”. Середній робочий вік авіадиспетчера - 10 - 15 років, вже після 15 років служби жінки стають ветеранами праці, а після 20 років - чоловіки. Щоправда, через стресовість це скорше чоловіча професія, аніж жіноча.
За висновками Інституту медицини праці, серцево-судинні захворювання вже стали професійними, пояснює президент федерації профспілок авіадиспетчерів Сергій Лобода. Адже, коли авіадиспетчер приходить на службу, то його тиск становить 120 на 80, а щойно сідає за пульт, як ці показники стрімко зростають до 160 - 180 на 120. Це своєрідна реакція організму на усвідомлення відповідальності. Саме тому авіадиспетчер обов`язково має 20-хвилинний відпочинок після двогодинної роботи за пультом, для цього відведені спеціальні кімнати відпочинку.
Насправді це професія, якої постійно навчаються. Адже норми і правила у повітряному просторі змінюються, вимоги до авіадиспетчерів зростають через інтенсифікацію руху. Крім того, вкрай важливим для авіадиспетчера є дикція і тембр голосу, здібності до вивчення іноземних мов. Так, після закінчення вузу авіадиспетчер півроку стажується з інструктором, а до пульту допускається лише через три роки, коли пізнає всі ази професії і бездоганно володіє англійською, має відповідний склад характеру. У цій професії ніколи не було випадкових людей, наголошує Віктор Добрівський.
- Робота не лише складна, а й цікава, - зізнається капітан, військовий диспетчер Сергій Горобченко, - оскільки завдання ніколи не закінчуються і ніколи не повторюються.
Незважаючи на стрімкий розвиток технічних засобів аеронавігації, в усьому світі найважливішою фігурою у процесі управління повітряним рухом залишається авіадиспетчер. Тож побажаємо в цей день усім авіадиспетчерам, щоб кількість злетів у небо завжди дорівнювала кількості посадок.
Галина Іщенко |
|
