| Повний вперед вітчизняної аеронавігації |
| („Урядовий кур’єр” 23.12.2005) |
Національна система аеронавігаційного обслуговування є локомотивом на шляху України в Європу. І рівень інтеграції галузі в цьому стратегічно важливому напрямку стає дедалі вищим.
Головним провайдером обслуговування повітряного руху в країні є Украерорух – Державне підприємство обслуговування повітряного руху України. З якими здобутками і планами на майбутнє зустрічає колектив чергову річницю свого підприємства?
Про це – розмова нашого кореспондента з його генеральним директором Юрієм Чередніченком.
– Справді, за досконалістю організації повітряного руху, рівнем безпеки та якістю надання послуг національна аеронавігаційна система сьогодні не поступається європейській. Досягнуто цього завдяки чималому вітчизняному досвіду та тісній міжнародній співпраці.
І хоча вступ до ЄС та приєднання до СОТ все ще залишаються для України перспективою, чимало важливих кроків на цьому шляху вже зроблено. Зокрема, набуття у травні 2004 року членства в такій впливовій структурі як Євроконтроль (Європейська організація з безпеки аеронавігації). Сьогодні до цієї організації входять уже 35 країн, і українські фахівці на рівних беруть участь у роботі всіх його органів та робочих груп.
– Можливо, секрет успіху галузі, й Украероруху зокрема, у привабливості повітряного простору України з огляду на її географічне розташування?
– Це дуже розповсюджений міф. Географічно Україна не є перехрестям повітряних маршрутів. Насправді „золотий” трикутник утворюють Англія, Франція та Німеччина. Маршрути, які поєднують їх з іншими регіонами світу, – стратегічні, а безпосереднє сусідство з цим трикутником – вигідне. Більшість найкоротших маршрутів (або професійною мовою – ортодромій) між аеропортами Європи і країн Близького Сходу, Південно-Східної Азії та Японії проходять поза межами України. І тільки частина з них пролягає через український повітряний простір.
Вибір маршруту повітряного судна залежить від багатьох чинників, серед яких і графік роботи аеропортів, і рівень безпеки, і якість аеронавігаційного обслуговування, і сезонний напрямок вітру та наявність запасних аеродромів з відповідним рівнем сервісу тощо. Тому наше завдання – надати авіакомпаніям можливість вибору оптимальних маршрутів і забезпечити високий рівень аеронавігаційних послуг.
Не останню роль відіграє вартість аеронавігаційного обслуговування. Вона формується з огляду на реальні витрати, пов’язані з обсягами та якістю послуг, і суворо контролюється міжнародною спільнотою – Євроконтролем, Міжнародною асоціацією авіаційного транспорту (ІАТА), Міжнародною організацією цивільної авіації (ICAO) та іншими. І ці кошти можуть вкладатися тільки у розвиток аеронавігаційної системи України. Між іншим, плата за аеронавігаційне обслуговування у нас далеко не найвища у Європі.
– А як щодо захисту національних інтересів, суверенітету держави, чи не шкодить їм економічна складова в організації руху? За умов відкритості повітряного простору держава, певна річ, повинна мати свої секрети…
– Хочу запевнити Вас і всіх читачів, що і в цьому питанні все гаразд. Концепція гнучкого використання повітряного простору передбачає у період особливого стану надання пріоритету військовим інтересам, що дасть змогу належним чином подбати про суверенітет і захист інтересів держави. Нині ця концепція реалізовується при розумному збалансуванні інтересів усіх його користувачів, в тому числі і військових.
З 1999 року діє Об’єднана цивільно-військова система організації повітряного руху України. Таким чином досягається ефективна координація між військовими та цивільними службами. Це також підвищує привабливість нашого повітряного простору. За останні десять років ми збільшили протяжність повітряних трас у шість разів, а кількість міжнародних, транзитних і внутрішніх польотів зросла майже удвічі. Пропорційно зростають і відрахування до бюджету.
– Безпека повітряного руху не в останню чергу залежить від стану засобів зв’язку, навігації та спостереження. Чи можна бути впевненим, що це обладнання не підведе?
– Зношеність старого радянського обладнання давалася взнаки на початковому етапі становлення аеронавігаційної системи. Нині ж Украерорух – потужне сучасне підприємство європейського зразка. Нашими партнерами є відомі світові виробники аеронавігаційного обладнання. Ми орієнтуємося на передовий міжнародний досвід, постійно впроваджуємо найсучасніші технічні засоби, які дозволяють гарантувати високий рівень безпеки польотів.
До речі, у складі підприємства є авіакомпанія „Украерорух”, яка має три спеціально обладнані літаки-лабораторії для здійснення льотних перевірок аеронавігаційного обладнання. Замовниками цих послуг є 14 зарубіжних країн, що також підтверджує наш високий технічний рівень.
– Ефективне виконання усіх завдань, покладених на підприємство, залежить від професійності кадрів. Чи не бракує в Україні відповідних фахівців?
– Українська система підготовки та ліцензування диспетчерського складу відповідає європейській. Окремим структурним підрозділом підприємства є „Украеротренінг”. Наші фахівці щорічно проходять курси підвищення кваліфікації, періодично тренуються на тренажерах для відпрацювання дій в умовах позаштатних ситуацій, постійно підвищують рівень володіння англійською мовою.
Ми співпрацюємо також з провідними навчальними закладами світу – Інститутом Євроконтролю з аеронавігаційного обслуговування (Люксембург), Академією DFS з аеронавігаційного обслуговування (Німеччина) та іншими.
– Якщо зосередитися лише на здобутках, може здатися, що в подальшому і працювати немає над чим...
– Динамічні процеси розвитку аеронавігаційної системи і організації повітряного руху як складової авіаційної галузі нерозривно пов’язані зі всебічним розвитком держави. Ми діємо відповідно до стратегії інтеграції країни до європейської спільноти, а на цьому шляху ще багато питань, над якими треба працювати.
Наприклад, реалізація принципів Єдиного європейського неба та створення функціональних блоків повітряного простору; впровадження систем зв’язку, навігації та спостереження на основі застосування цифрової техніки, зокрема супутникових систем; постійний розвиток мережі повітряних трас тощо. Як відомо, межі досконалості немає, особливо коли йдеться про безпеку, про життя і долі сотень тисяч людей.
Розмову вела
Зоя Краснодемська |
|
