| 20 жовтня 2020 |
| Династії авіадиспетчерів. Романови |
Авіадиспетчер – унікальна професія, однаковою мірою складна й цікава. За прикладом батьків, які успішно працюють за цим фахом і не уявляють свого життя без улюбленої роботи, їхні діти теж часто виявляють бажання стати авіадиспетчерами. Проте необхідні здібності до цієї професії має далеко не кожна людина, навіть із-поміж тих, які отримали відповідну освіту у спеціалізованому навчальному закладі. Власник диплома – ще не авіадиспетчер. Від закінчення навчання до отримання свідоцтва диспетчера управління повітряним рухом – складні етапи професійних відборів в Украерорусі за допомогою європейських тестів, тренажерна підготовка та стажування на робочому місці, успішні результати яких дозволять отримати допуск до роботи, спершу – з інструктором, а згодом – самостійно. Тож специфіка цієї професії, висока відповідальність і відсутність права на помилку не залишає місця для припущень, що батьківської протекції може бути достатньо, аби влаштувати на роботу чиїхось дітей.
Представляємо родину Романових, які працюють у Харківському регіональному структурному підрозділі Украероруху: батько Віктор Романов, донька Тетяна і син Олександр.
 Наші герої живуть біля аеропорту «Харків», тож навіть діти ще змалку, наосліп і в напівсні, могли визначити тип повітряного судна, яке вилітає з Харківського летовища. Родинні розмови про авіацію закладали любов до неба.
«Найкращою втіхою для всіх батьків є впевненість у майбутньому своїх дітей. У тому, що вони працюватимуть на улюбленій роботі, яка буде приносити їм задоволення», – каже батько, ВІКТОР РОМАНОВ, який став авіадиспетчером завдяки своєму дідусеві. Той також був авіатором – командиром пасажирського Ан-24, але саме він зорієнтував онука у виборі професії. Навчання давалося не без зусиль, але Віктору було дуже цікаво. Одним із важливих предметів була англійська мова, яка залишається основною мовою спілкування авіадиспетчерів з екіпажами. Мінімально необхідний рівень володіння англійською для сучасного авіадиспетчера – четвертий за шкалою Міжнародної організації цивільної авіації – ICAO, який відповідає орієнтовно рівневі Upper Intermediate. Пан Віктор досі зберігає ту саму книжку, за якою готувався до іспитів.
За свою першу зміну в далекому 1978 році диспетчер управління повітряним рухом Віктор Романов відправив 120 літаків. Його стаж у професії – вже 43 роки.
«Моя професія дала мені всі блага, які маю, і зокрема – звичку дбати про здоров’я, адже це важливо для професійного довголіття», – каже пан Віктор.
ТЕТЯНА РОМАНОВА, старша донька Віктора Валентиновича, з першого класу чітко визначилася зі своєю майбутньою професією та доклала багато зусиль, щоб стати авіадиспетчеркою. Була однією з перших у незалежній Україні жінок, які прийшли у професію не після курсів, а здобули вищу освіту у спеціалізованому виші, до якого певний час жінок просто не брали. Тетяна працює за фахом уже 17 років. Каже, ні на мить не жалкувала про свій вибір, знайшла себе в улюбленій професії. А її батько зауважує, що із власного досвіду знає: жінки в цій роботі бувають більш уважні і педантичні.
ОЛЕКСАНДР РОМАНОВ теж здобув профільну освіту, успішно склав тест FEAST(First Air Traffic Controller Selection) і мріє працювати за фахом. В очікуванні вакансії 7 років працював на диспетчерському тренажері, а нині – диспетчером польотно-інформаційного обслуговування,
вже 3 роки. Проте працювати саме авіадиспетчером і досі – його чітка мета. Важливими рисами для цієї професії є самоконтроль, дисципліна, готовність приймати рішення та оперувати великими обсягами даних, каже Олександр. |
| Джерело: Украерорух |
|
