| 16 листопада 2020 |
| Фахівці служби зв'язку, навігації та спостереження. Знайомтесь. |
Сьогодні – в День працівників радіо, телебачення і зв’язку – професійне свято відзначають унікальні фахівці Украероруху, які працюють у службі експлуатації засобів зв'язку, навігації та спостереження. Без них неможливе аеронавігаційне обслуговування, а значить і діяльність авіації. Бачити на екрані монітора відмітки літаків у повітрі, на якій би висоті вони не летіли, чути екіпаж і вести з ним радіопереговори, а отже керувати повітряним рухом авіадиспетчеру дозволяють засоби зв’язку, навігації та спостереження. І фахівці Украероруху, які забезпечують експлуатацію цього складного наземного обладнання, так само задіяні в організації повітряного руху і належать до операційного персоналу. Ми із задоволенням познайомимо вас із нашими фахівцями з різних підрозділів, від яких залежить безпека польотів в українському небі – наша з вами безпека.
Львівський регіональний структурний підрозділ
 Дмитро АРСЕНКОВ, провідний інженер з автоматизованих систем управління повітряним рухом групи оперативного обслуговування системи комутації мовного зв’язку Львівського регіонального структурного підрозділу. Стаж роботи в Украерорусі – 17 років.
«Недарма зв’язок стоїть першим в абревіатурі назви служби ЗНС – зв’язок, навігація, спостереження. Без навігації та спостереження досвідчений авіадиспетчер певний недовгий час, але все ж зможе працювати без суттєвого погіршення ефективності, а от без зв’язку – ні.
Впровадження нових технічних рішень, стратегій, інтеграція різнопланового обладнання у відлагоджену структуру автоматизованої системи керування повітряним рухом, а також підтримка безпеки повітряного руху на високому рівні – завжди цікава і нетривіальна робота, особливо в умовах обмежених ресурсів.
Система мовного зв'язку Multifono M600s, встановлена у Львівському РСП, належить до класу широко розповсюджених в Украерорусі TDM (Time Division Multiframing), систем мовного зв'язку, що дозволяє надавати диспетчеру для користування наземний, повітряний та міжконсольний зв’язок у зручному вигляді. При цьому диспетчеру не потрібно задумуватись про різновиди протоколів звя’зку й методів їх реалізації, тримати в голові різні номери абонентів та особливості їх набору, а можна зосередитися на управлінні повітряним рухом та безпеці польотів. При цьому СМЗ Multifono M600s забезпечує стало високий рівень надійності та дає можливості для модернізації та розширення функціоналу», – із гордістю розказує Дмитро.
Регіональний структурний підрозділ «Київцентраеро»
 Юрій ГАЛАЙЧУК, провідний інженер радіонавігації та радіолокації комплексу радіоелектронних засобів аеродромної диспетчерської вишки Украероруху в Міжнародному аеропорту «Київ» імені Ігоря Сікорського» (Жуляни). 25 років працює в Украерорусі. Отримує задоволення від своєї професії і вважає її ідеальною. Головним стимулом у роботі є любов до авіації та усвідомлення важливого внеску в забезпечення, якісного, безпечного та ефективного аеронавігаційного обслуговування.
 Сергій ШАРИГІН, інженер 1 категорії групи з технічного обслуговування та ремонту засобів зв’язку, навігації та спостереження. Працює в регіональному структурному підрозділі «Київцентраеро» 22 роки.
Контролює роботу наземного обладнання, завдяки якому екіпаж повітряного судна має інформацію про своє розташування у повітряному просторі.
Майстерно виконує трудомісткі регламенти (ТО-5, ТО-6) та ремонти радіонавігаційного обладнання – всебічно направлених азимутальних далекомірних радіомаяків (D)VOR/DME та DME, встановлених у підрозділах Украероруху.
Зокрема, радіомаяки VOR-431 та DVOR-432 видають на борт повітряних суден інформацію про напрям руху, а всебічно направлений далекомірний маяк DME-435 видає на борт літаків інформацію про відстань у заданому напрямку.
Одеський регіональний структурний підрозділ
 Віктор ГОРБАЧЕНКО, інженер з радіонавігації та радіолокації першої категорії аеродромного радіолокаційного комплексу ATCR 33 Одеського регіонального структурного підрозділу. Трудовий стаж в експлуатації радіолокаційного обладнання – понад 40 років.
«Ми – очі Украероруху, бо наше обладнання дає інформацію про повітряну обстановку в радіусі 400 кілометрів, при чому з дуже високими точнісними характеристиками – похибкою менше як три кутові хвилини по азимуту і по дальності, що співмірна з розмахом крил літака. Такого рівня точність, якої нам вдалось досягти, перевершує навіть заявлені заводом-виробником характеристики. Найкраща бритва – та, що найгостріша, найкращий радіолокатор – той, що найточніший.
Для мене також важливо зуміти передати ментальність і правильне ставлення до роботи молодим фахівцям, з якими працюємо. Бо від нас теж залежить безпека повітряного руху.
До речі, на всіх днях народження і на пікніках із колегами завжди незмінним є другий тост: за безпеку польотів! Цій традиції вже багато років», – говорить Віктор Горбаченко.
Авіація була головною темою в його житті ще зі шкільних років, коли відвідував авіаційний гурток, потім – навчання в авіаційному училищі в Рильську (Курська область), далі – Київський інститут цивільної авіації (нині це НАУ), після якого випускника з «червоним» дипломом за розподілом направили працювати в Одесу. Каже, тут у нього були дуже хороші наставники, і завжди – хороший колектив.
Крім того, Віктор Горбаченко – майстер спорту міжнародного класу з аеробатики, багатократний чемпіон України та Європи. (Аеробатика – це практика виконання пілотажних маневрів, для яких літак вводиться в положення, що не використовуються при звичайних польотах).
«Хто вважає польоти ризиком, той не готовий літати. Я люблю, щоб не було сумно. Не знаю іншого, спокійнішого життя», – каже пан Віктор.
 Олександр МАРДАР’ЄВ, провідний інженер радіонавігації та радіолокації аеродромного радіолокаційного комплексу ATCR 33 Одеського регіонального структурного підрозділу. Працює в Украерорусі 17 років.
«Радіус покриття нашого комплексу – в до 400 кілометрів, тобто від Одеси – до Румунії, Молдови та Дніпра. Обладнання працює – і працюють наші колеги-авіадиспетчери, які управляють повітряним рухом, використовуючи інформацію, яку ми для них добуваємо», – роз’яснює Олександр.
Він відповідає за технічний стан та працездатність обладнання усього комплексу та за якість роботи колег – змінних інженерів. Контролює своєчасність і повноту виконання технічного обслуговування радіолокаторів.
«Усе це – для того, щоб авіадиспетчери Одеського районного диспетчерського центру мали максимально повноцінну інформацію про повітряний рух на своїх екранах. На одне диспетчерське робоче місце подається інформація з п’яти-шести локаторів. Вони дублюють, підстраховують, резервують один одного. Це особливо важливо, коли якийсь об’єкт треба відключати для проведення планових робіт», – пояснює Олександр.
Аеродромний оглядовий радіолокатор ATCR-33S/SIR-S – це комплекс, що складається з первинного радіолокатора ATCR-33S та вторинного моноімпульсного радіолокатора SIR-S.
ATCR-33S – радіолокатор середньої дальності, розроблений для застосування в аеродромних центрах керування повітряним рухом, а SIR-S застосовується і в комплексі з первинним радіолокатором, і автономно. Для виділення інформації в радіолокаторах застосовується сучасна техніка отримання даних, що гарантує високу ймовірність виявлення повітряних суден.
Олександр Мардар’єв здобув вищу радіотехнічну освіту і до самого випуску не знав, що буде працювати в авіації. Але саме на захисти дипломних робіт у його навчальний заклад щороку приходив тодішній заступник директора зі зв’язку навігації та спостереження Одеського регіонального структурного підрозділу Анатолій Степурко – щоб знаходити найбільш здібних молодих спеціалістів. Він запросив Олександра на співбесіду і вочевидь не помилився з вибором.
«Люблю працювати з технікою – із нею простіше домовитись», – зазнається Олександр.
 Валерій МЕЛЬНИЧЕНКО, провідний інженер з радіонавігації та радіолокації вторинного оглядового радіолокатора MSSR-SIR-S Одеського регіонального структурного підрозділу. В Украерорусі працює 17 років, до того 20 років служив у Збройних силах України, працював на різних типах радіолокаційного обладнання. Закінчив Київське вище зенітно-ракетне інженерне училище за спеціальністю радіоінженера з експлуатації радіотехнічних систем наведення. Йому завжди подобались радіосхеми, вимірювання параметрів, ремонт обладнання, проведення різноманітних технічних робіт.
Кар’єра фахівця у цивільній авіації розвивалась поетапно – від інженера до провідного інженера – керівника об’єкта. Для цього навчався та отримав сертифікат у навчальному центрі виробника обладнання – компанії “SELEX” (Італія).
«Локатор – це очі авіадиспетчера. Усі літаки, що прямують у зоні відповідальності диспетчерського центру, керуються даними від локатора. Радіус його дії – близько 470 км. Він виявляє повітряні судна та отримує інформацію про їх характеристики, щоб передати ці дані до центру керування повітряним рухом. Ми – початкова ланка всього процесу керування повітряним судном, бо виявляємо літак, щоб ним можна було керувати»,– розповідає Валерій.
Для молодих колег Валерій Мельниченко є не просто керівником, а й наставником. Бо інженер з радіонавігації та радіолокації – вузькопрофільна спеціальність, за якою жоден навчальний заклад не може дати таких повних знань, які молоді спеціалісти отримують безпосередньо на аеронавігаційних об’єктах. І пан Валерій охоче ділиться власним досвідом зі своїми колегами.
 Олександр ШИМАН, інженер 1 категорії з радіонавігації та радіолокації аеродромного радіолокаційного комплексу ATCR 33 Одеського регіонального структурного підрозділу. Здобув освіту в Національному авіаційному університету, в Украерорусі працює 8 років.
«На об'єкті, де я працюю, формується інформація, що буде виведена на екрани авіадиспетчерів Одеського центру. Ми визначаємо місцеположення повітряних суден у просторі і передаємо ці дані в центр. Обладнання не може працювати належним чином без технічного обслуговування.
Ми працюємо в дуже відповідальній сфері, і від нашої техніки залежать життя людей. Люблю те, чим займаюсь, усвідомлюю, що роблю щось важливе для людей. Часом доводиться вирішувати дуже складні завдання, я коли справляєшся з ними, отримуєш задоволення», – каже Олександр.
Харківський регіональний структурний підрозділ
 Андрій КИСЛИЦИН, начальник аеродромного радіолокаційного комплексу Харківського регіонального структурного підрозділу. Працює в Украерорусі 25 років.
Навчався у Ризькому інституті цивільної авіації, отримав технічну спеціальність, потім закінчив Національний авіаційний університет. Авіаційну спеціалізацію обрав свідомо, ні разу не пожалкував про свій вибір. Починав роботу за напрямом зв’язку, а з 1998 року – в локації.
Відповідає за надійність та достовірність інформації на робочому місці авіадиспетчера, який бачить мітку літака на моніторі, отриману за допомогою локатора. Саме завдяки наземному обладнанню надається інформація про місцезнаходженні літака та додаткова інформація про висоту і швидкість повітряного судна, його ICAO-адресу. Сучасний радіолокатор дозволяє отримати максимум інформації з борта в автоматичному режимі, дані надходять залежно від запиту авіадиспетчера – він обирає, яка інформація йому необхідна. Найважливіше – дані про координати та висоту повітряного судна, його еволюцію, тобто зниження чи набір висоти літаком.
«До аеродромного радіолокаційного комплексу входять три радіолокатори: аеродромний ATCR (італійський), радянський «Екран-85» та метеорологічний локатор. У кожного свій регламент, у якому є вид робіт – технологічні карти. Ми з колегами визначаємо точність роботи обладнання за певними критеріями.
Льотна перевірка радіолокатора здійснюється при введенні його в експлуатацію, а далі повторюється у разі модернізації локатора, його конструктивних схемних змін або тоді, коли у авіадиспетчера змінюється зона відповідальності. Також радіолокатор потребує обльоту для продовження терміну експлуатації з подальшим його використанням як резервного засобу спостереження.
У цілодобовому режимі працює і сучасний метеолокатор, введений в експлуатацію у 2011 році. Він також важливий для роботи авіадиспетчерів. Він надає інформацію про метеорологічні утворення, їх щільність, напрямок та швидкість пересування. Цю інформацію розшифровують метеосиноптики і передають її авіадиспетчерам.
Мені подобається бачити кінцевий результат своєї роботи. Після того, як я перевірив потужність, чутливість та багато інших параметрів роботи свого радіолокатора, я бачу на своєму індикаторі те, заради чого я працюю.
Робота на віддаленій позиції, де розміщений радіолокаційний комплекс, дуже різнопланова. Я люблю займатися ремонтом плат, паянням мікросхем, редукторами – для безперебійної роботи локатора. Крім того, ми з колегами дбаємо про впорядкування нашої території – влітку викошуємо траву, взимку прибираємо сніг. Я дуже люблю свою роботу!», – зазнається пан Андрій.
 Олександр ПУГАЧ, інженер-електронік з експлуатації обладнання електрозв'язку приймального радіоцентру Харківського регіонального структурного підрозділу Украероруху. Стаж в авіації – 14 років, в Украерорусі працює 7.
«Сучасний приймальний радіоцентр, введений в експлуатацію у Харкові у 2014 році, виконує важливі для авіабезпеки функції. Він забезпечує електрозв'зок, від якого залежить, наскільки якісно будуть чути один одного авіадиспетчер та повітряне судно. Завдяки цьому обладнанню керування, моніторинг, резервування радіоприймачів стали більш автоматизовані та інформативні.
До обладнання об'єкта працівники ставляться як до живого організму. Ми обов'язково вітаємося зранку, навіть запитуємо: "Як справи?" На 20-метровій вежі у нас працюють три «дівчини» – три антени ДВЧ-діапозону фірми Telsa. В апаратній компактно розташувалися 27 «хлопців» – радіоприймачів фірми Rohde&Schwartz. Гарантованим електропостачанням нас забезпечують «куми» – два дизель-генератори. Ми завжди дякуємо обладнанню за якісну роботу. А якщо трапляються збої, буває, відчуваєш себе лікарем.
Працівники радіоцентру зобов’язані діяти за інструкціями, вчасно виконувати технічне обслуговування та регламентні роботи обладнання об'єкта. На нас покладена велика відповідальність, і кожен відчуває себе причетним до загальної авіаційної справи», – зауважує Олександр.
Олександр ЄВДОКІМОВ, інженер-електронік з експлуатації обладнання електрозв'язку приймального радіоцентру Харківського регіонального структурного підрозділу Украероруху. Працює на підприємстві 25 років. Має авіаційну освіту – закінчив Рильське авіатехнічне училище цивільної авіації, за спеціальністю – радіотехнік.
«Ми – вуха авіадиспетчера, наш наземний об’єкт забезпечує зв’язок із повітряними суднами. Пишаюсь тим, що мій скромний внесок у загальну справу дозволяє гарантувати безпеку людей у повітрі. Пишають сучасною технікою, з якою працюю. Без участі людини у цьому процесі не обійтися», – міркує Олександр. |
| Джерело: Украерорух |
|
