| Разом – „військове” і „цивільне” небо |
| ("Народна армія" 19.10.2005) |
Сьогодні світова авіаційна спільнота відзначає Міжнародний день авіадиспетчера. Про їхню роботу вітчизняні мас-медіа згадують нечасто.
Фахівці знають, що ознакою бездоганного виконання своїх обов’язків кожним авіадиспетчером – і цивільним, і військовим – є порядок у повітряному просторі і безпека повітряного руху для всіх його користувачів.
В Україні головним провайдером обслуговування повітряного руху є Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух).  Його фахівці відповідальні за керування польотами на всіх етапах (на маршруті, на підході до аеродрому та в зоні аеродрому), за забезпечення повітряного руху засобами зв’язку, навігації та спостереження, за планування використання повітряного простору України, забезпечення аеронавігаційною інформацією його користувачів. Саме завдяки спеціалістам підприємства національна аеронавігаційна система розвивається найбільш динамічно з-поміж усіх країн на пострадянському просторі.
На один щабель із такими розвиненими європейськими країнами як Німеччина і Швеція, стала у 1999 році й Україна, коли постановою Кабінету Міністрів було створено Об’єднану цивільно-військову систему організації повітряного руху. Такий крок означав упровадження єдиних правил польотів і процедур між цивільними і військовими органами, що дозволило істотно підвищити ефективність використання повітряного простору країни і водночас підвищити рівень безпеки повітряного руху. Відтоді у складі Украероруху, в одному диспетчерському залі, пліч-о-пліч працюють і цивільні, і військовослужбовці. Не доводячи одне одному, чиї інтереси важливіші, вони дбають про єдину мету – безпеку повітряного руху в зоні відповідальності України.
З року в рік повітряний простір України стає більш відкритим і привабливим для користувачів. За останні десять років зросла кількість міжнародних і транзитних польотів, у шість разів збільшилася протяжність повітряних трас – до більш ніж 47 000 км. Додалося роботи авіадиспетчерам.
– Загалом із нами співпрацюють дуже багато служб – військові й метеорологи, аеродромна служба, світлотехнічна, штурманська, служба РТЗ – всіх і не перелічити, – розповідає Віктор Добрівський, начальник Районного диспетчерського центру “Київцентраеро” – регіонального структурного підрозділу Украероруху. – І з інформацією від цих служб диспетчери знайомляться під час інструктажу перед кожною зміною. А передусім допуск до роботи їм надає достартовий лікар (приводом для недопуску можуть бути і такі “дрібниці” як нежить, головний біль тощо). Також безпека повітряного руху пов’язана з інтересами багатьох інших структур. Наприклад, метеорологи звертаються із заявкою, щоб запустити радіозонд, бо й про цей об’єкт у повітрі мають знати авіадиспетчери. В інтересах усіх користувачів погоджується і спорудження висотних будівель, на яких має бути світлове маркування.
Ніхто не знає імені першого авіадиспетчера, але ім’я братів Райт відоме всім. І коли вони тільки-но почали літати, про регулювання повітряного руху не йшлося. Потім літаки стали літати на більші відстані, вони поважчали, стали перевозити вантажі. З’явилася потреба у спеціально обладнаних майданчиках, де літаки могли б виконувати посадку. При цьому була очевидною необхідність врахування характеристик направленості вітрів у різних місцевостях, адже на посадку літак повинен заходити, як правило, проти вітру. Коли сісти мали кілька повітряних суден, з’ясувалося, що потрібно створювати черговість. Тоді й з’явилася людина, яка допомагала в цьому пілотам та надавала усю необхідну інформацію для виконання польотів. То був перший авіадиспетчер.
Сьогодні робота авіадиспетчера забезпечена системами автоматизованого управління повітряного руху. Система дозволяє прогнозувати рух літаків, застерігає від можливих небезпечних ситуацій. На екранах моніторів якісна картинка – повітряні траси, рухомі зображення – літаки на маршрутах та різного роду допоміжна інформація. Раніше ж, працюючи зі старим обладнанням, диспетчер мав усе це тримати в пам’яті: позивний, тип літака, рейс, план польоту, ешелон, швидкість, висоту, аеродроми вильоту і призначення тощо. Те обладнання разом із мальованими від руки графіками польотів стали раритетними музейними експонатами.
– Повітряний рух і в 70-х – 80-х роках минулого століття був дуже насичений, розповідає завідуючий музеєм “Київцентраеро” Анатолій Долженков. – Траплялося, що за годину на аеродромі злітали й сідали до 60 літаків, а це серйозне навантаження на авіадиспетчерів, які тримали зв’язок з багатьма екіпажами одночасно, а для прийняття рішень вони мали мінімум часу. Тому у цій професії ніколи не було випадкових людей, працювати залишалися тільки віддані своїй справі. Серед них було багато військових льотчиків, які пройшли відповідну перепідготовку.
Для стороннього ока робота авіадиспетчера нагадує захоплюючу комп’ютерну гру у тривимірному просторі. В ній і правила не нудні, і можливість екстремальних ситуацій цілком реальна (як, власне, і кримінальна відповідальність за припущені помилки). От тільки на відміну від комп’ютерних, ця “гра” безперервна і триває безкінечно на всій земній кулі, не даючи можливості вийти і перезавантажитись або натиснути кнопку “відмінити останній хід”...
Тому не кожен випускник Державної льотної академії України (м. Кіровоград) чи Національного авіаційного університету (м. Київ) залишиться працювати авіадиспетчером. Потрібен той тип людини і той темперамент, що дозволить чітко виконувати необхідні завдання.
– У день свого професійного свята авіадиспетчери, які знаходитимуться на робочих місцях, не осушать підняті келихи, як це можуть собі дозволити представники багатьох інших професій, – зазначає президент федерації профспілок авіадиспетчерів Сергій Лобода, – в обслуговуванні повітряного руху це може надто дорого коштувати. Але кожен знову побажає собі і всім колегам, щоб кількість злетів у небо завжди дорівнювала кількості посадок.
Довідка „Народної армії”
Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) створено 24 грудня 1992 року. Підпорядковане Державній службі України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба). Генеральний директор Украероруху – Юрій Чередніченко.
У складі Підприємства: 7 регіональних структурних підрозділів – „Київцентраеро”, Дніпропетровський, Донецький, Львівський, Одеський, „Кримаерорух”, Харківський; Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (Украероцентр); Служба аеронавігаційної інформації (САІ); Украеротренінг; Авіакомпанія „Украерорух”.
Наталія Литвиненко, Украерорух
Фото Анастасії Сіроткіної |
|
